Співчуваємо!
5522F8E1-1E07-43AA-9DB3-15529186E973-624x531

     На 86-му році жіття після тривалої хвороби пішов з життя ветеран Київського футболу Кулібабенко Віталій Миколайович.

                   

                                            kulibabenko               

                                     

                                    Кулібабенко Віталій Миколайович.

     

       В минулому член Виконавчого комітету ФФК, Голова Комітету футболу інвалідів Федерації футболу м. Києва,  провідний спеціаліст Комітету з питань стадіонів та безпеки проведення змагань Федерації футболу України.

 

       Народився 27.09.1937 р., м. Київ.     

 

       Нагородження та звання: Почесний працівник фізичної культури та спорту України, Присвоєні звання «Заслуженого тренера УРСР» та «Заслуженого тренера СРСР», нагороджений орденом України «За заслуги» ІІІ ступеню, нагороджений золотим знаком «110 років футболу України», знаком Федерації футболу України «За заслуги», відзнаками та медалями Федерації футболу м. Києва «За заслуги» I, II та III ступенів. Нагороджений відзнакою Колегій футбольних арбітрів та спостерігачів м. Києва «500 матчів за кар’єру»

 

       Футболом розпочав займатись у м. Києві в 1949 році в дитячих, а згодом юнацьких та командах дорослих ДСО «Труд», а з 1957 р.- ДСО «Буревісник», грав за збірні школярів Молотовського (нині- Шевченківського) району та міста. Наприкінці 50-х років грав у ФК «Локомотив» Київ. В 1959-60 рр. був граючим тренером заводу «Комуніст». В 1960-61 рр. грав у команді майстрів ФК «Торпедо» Луцьк і в 1962 р. – в ФК «Авангард» Жовті Води. Із-за травми зайнявся тренерською роботою, продовжуючи грати в ФК «Локомотив» Київ (1962-63 рр.), а потім і в команді заводу «Більшовик».

У складі команд: «Труд» – другий призер змагань Української Ради ДСО «Труд» (1956 р.); Московського району – срібний призер (1956 р.) та чемпіон (1959 р.) спартакіад Києва; КДІФК – призер (1956 р.) та чемпіон (1960 р.) ЦС ДСО «Буревісник»; «Локомотив» – фіналіст Кубку Києва (1962 р.).

У 1958р. організував футбольну команду на заводі «Комуніст» і з 1959 по 1974рр. (з перервами) спочатку був граючим тренером, а потім тренером команд СК «Дніпро» цього ж заводу. З 1965р. працював старшим викладачем Київського вищого воєнного інженерно-авіаційного училища ВВС СРСР і тренував команду КВВІАУ. З 1974 року розпочав тренувати команду спортсменів з вадами слуху м.Києва, з 1976 року (крім 1978-79 рр.) збірну УРСР, а також був тренером збірної інвалідів СРСР (1981 р.), а в 1986-91 рр. старший тренер збірної СРСР  глухих спортсменів. У 90-ті рр.. брав участь в організації ФК «Оболонь» Київ, з 2000 по 2006 рр. – тренер, начальник команди ФК «Оболонь» Київ.

Під його керівництвом  СК «Дніпро» в 1961 р. увійшов в другу групу першості    м. Києва, а в 1963 р. – в першу групу; команда КВВІАУ – призер чемпіонатів ВВС СРСР 1971 і 1975 рр. чемпіон ККВО 1971, 1975 і 1991 рр. та призер 1969, 1983 і 1987 рр.; збірна глухих спортсменів Києва була 14 раз чемпіоном УРСР (України), 7 разів другим призером і один раз третім, а також 6 раз володарем Кубку УРСР; збірна глухих спортсменів УРСР була 4 рази чемпіоном СРСР (1976, 1981, 1988 і 1989 рр.), 8 раз – другим призером та 4 рази – третім; збірна інвалідів СРСР була чемпіоном Дефлімпійських ігор 1981 р., а збірна глухих спортсменів СРСР – чемпіоном Європи 1991 р. та переможцем міжнародних змагань на Кубок «Дружби» в 1987 р.; збірна України – учасником фінальних турнірів чемпіонатів Європи 1995 і 1999 рр. та Дефлімпійських ігор 2001 р. У 2009 році збірна України стала чемпіоном Дефлімпійських ігор.

 том ІІ, ІV “Киевський футбол на рубежах времен ” А. Коломиец

 

       Футбольна спільнота м. Києва висловлює слова співчуття рідним та близьким з приводу смерті Віталія Миколайовича.

 

       Прощання відбудеться 14 січня 2023 р. об 11.00 на Байковому кладовище. Крематорій.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *