Скільки ж було “матчів смерті” в Києві 1942 року?
1.Заставка к статье

 

Навесні 1942 року в окупованому Києві шеф хлібозаводу №1 Йосиф Янович Кордик (за національністю – моравський чех, тобто “фольксдойче”), який любив футбол до самозабуття, до війни не пропускав жодного матчу і добре знав усіх київських майстрів шкіряного м’яча, якось зустрівся на Євбазі (так званий єврейський базар на Галицькій площі – нині площа Перемоги) з воротарем київського “Динамо” Миколою Трусевичем, який, як і багато інших футболістів, був покинутий владою більшовиків напризволяще в місті. Звісно, він одразу ж захотів хлопцеві допомогти й запропонував йому та його колишнім одноклубникам по “Динамо” роботу на своєму 2.Рис.к матчу смерти-возле полязаводі, переслідуючи мету відродження футболу в Києві й створення знову першокласної команди майстрів футболу. Відмовитися від такої пропозиції, яка в той час нагадувала не інакше як дар Божій, зголоднілим і виснаженим футболістам було б просто дивно, адже це була справжня постійна робота, яка перш за все вберігала їх від відправки до Німеччини, а головне в голодному Києві давала можливість хоч якось вижити. Кордик пропонував влаштувати на роботу всіх динамівців, які б цього забажали, а в подальшому домігся офіційного дозволу на право проводити постійні тренування і матчі команди хлібозаводу на полі стадіону “Зеніт” (заводу ім. Петровського) по вул. Керосинній, 24 (нині вул.Шолуденка) на розі з вул. Лагерною (потім – Казарменою, а нині – маршала Рибалко). Раніше там розміщувався один з таборів для військовополонених в покинутих казармах військового училища, який окупантами був ліквідований 1942 року за відсутністю необхідності.

Микола Трусевич, не гаючи часу, зустрівся з Макаром Гончаренко, що підробляв в той час як швець, і знайшов у того теж позитивний відгук на пропозицію Кордика. Вони терміново зібрали динамівців Михайла Свиридовського, Івана Кузьменка, Федора Тютчева, Олексія Клименка, Михайла Путистіна і Павла Комарова й 3.Рис. к матчу смерти - на полевирішили погодися на працевлаштування на хлібзаводі на будь яку роботу. Їм запропонували простеньку роботу у дворовій бригаді різноробочих, і в їх обов’язки входило виконувати вантажні роботи, підмітати подвір’я тощо. У вільний час вони, звісно, грали у футбол, для чого, власне кажучи, й були прийняті на роботу.

До них незабаром приєднався і колишній гравець “Локомотива” Володимир Балакін. Таким чином, на заводі влаштувалися працювати 9 осіб. Для укомплектування команди необхідно було ще хоча б двоє-троє хороших гравців, і Кордик не заперечував, коли до дев’яти його працівників приєдналися Георгій Тимофєєв і Олександр Ткаченко, а пізніше й Лев Гундарєв, які в цей час служили… в поліції. Проти цього й там ніхто не заперечував, тому що повноцінну команду в Українській поліції сформувати так і не вдалося. Ніхто не заперечував і тоді, коли в команді став грати ще й Микола Коротких, який в цей час працював кухарем у їдальні для спортсменів українського товариства “Рух”. Ось ці гравці й утворили ядро футбольної команди цього заводу, яку спочатку хотіли назвати “Рекорд”, але потім вона отримала найменування – “Старт”, під яким її в кінці травня 1942 року і зареєстрували.

До речі, на хлібозаводі була посада й уповноваженого по спорту- її посідав якийсь Григорій Осіюк, а капітаном команди гравці обрали Свиридовського.

Дуже цікавим є офіційний документ, виявлений в Державному архіві Київської області (фонд №Р-2356, опис 6, справа 207), завдяки якому можна стверджувати про дату утворення цієї команди:

 

Підтвердження викладеного:

           Brotund Makkaronifabrik

                            Kiew

                 Dechtiarowska 13                                   ДО КОМІТЕТУ ФІЗКУЛЬТУРИ

               № 09      27/ V – 42 р.                            ТА СПОРТУ МІСЬКОЇ УПРАВИ

Київський Хлібзавод № 1 просить зареєструвати добровільну футбольну команду заводу.

Склад команди при цьому додається*.

ДИРЕКТОР ХЛІБЗАВОДУ № 1

                                                                                                                                    підпис          / ЧЕБАНЮК / 

 

* На жаль, доданий до листа перелік команди, в архіві відсутній.

Такий же лист з проханням “дати у розпорядження заводу “Стадіон”, що містіться по вул. Керосинній” було направлено 28.05.1942 р. і до Міської управи, однак, на ньому стоїть резолюція, датована 1.06.1942 р.: По согласованию в штадткомиссариате – ОТКЛОНИТЬ. Тренування  проводить по утвержденному календарю.

Надзвичайно цікавим є і лист хлібозаводу до Секції фізкультури та спорту від 4.06.1942 р. з проханням виділити для команди “Старт” інвентар: бутси, труси, футболки, гетри, наколінники, м’ячі та сітку для воріт. За винятком бутс і трусів все було виписано вже 19 червня. Ось звідки у команди “Старт” з’явилося 12 червоних футболок. Вони були надані самої Секцією фізкультури та спорту (звісно, ця секція червоні футболки своєму дітищу – товариству “Рух” не пропонувала, ось вони й “валялися” на складі в достатній кількості. Так що про виявлений патріотизм динамівців, які грали у червоних футболках з німцями в “матчі смерті”, краще було б все ж помовчати. До того ж і німці грали частенько в червоних футболках, бо це ж колір і їхнього прапору.

Також добре відомо, що саме в червні 1942 року керівник Секції фізкультури та спорту В.М.Снетенчук у своїй доповідній записці на ім’я заступника Міського голови рекомендував: “…протягом сезону провести низку показових виступів кращих спортсменів з різних видів спорту і зокрема спортивні зустрічі по футболу як між місцевими українськими командами, так і між командами українців і німецьких військових частин.

 

Підтвердження викладеного:

Спорт

“ З дозволу Штадткомісаріату за допомогою Міської управи спортивне життя Києва відновлено.

Наданий для занять стадіон Палацу спорту (В. Васильківська) вівторками та п’ятницями являє центр жвавої спортивної роботи…

…Всім відомо, що футбол не тільки приваблює адептів, а й є своєрідним фактором, який допомагає розгортанню інших видів спорту. Першими почали спортивні змагання футболісти…

…Між іншим, українські футболісти мали нагоду бачити на київському німецькому стадіоні  футбольні зустрічі німецьких вояків…

…Слід звернути увагу на той факт, що починають зароджуватись спортивні колективи на окремих підприємствах.

Першим почав хлібзавод, який уже об’єднує футбольну команду з кращих гравців Києва.

У неділю, 7 червня о 17 год. 30 хв. усі аматори будуть мати можливість бачити перше відкрите змагання футбольних команд “Рух” – хлібзавод, яке відбудеться на стадіоні Палацу спорту.

                                                                                                                              Швецов.”

                                                  (газета “Нове українське слово” (Київ) за 6.06.1942 р.)

                                                                                                                        

 

Офіційно футбольний сезон 1942 р. було відкрито в окупованому Києві вже 7 червня матчами на стадіоні Палацу спорту (Республіканський стадіон, пізніше перейменований в Український). Грали спочатку німецькі команди штабної роти військово-повітряних сил та служби забезпечення однієї з дивізій, а потім команди товариства “Рух ” і хлібозаводу (тоді ще назви “Старт” у команди не було). Цей матч був першим офіційним матчем команди “Старт” в сезоні 1942 року.

Вже в цей час в місті з’явилися й афіші про проведення футбольних матчів. На них, як правило, були вказані склади команд. У Науково-дослідної бібліотеці Центральних державних архівів України у Києві збереглися ці афіші, які насправді, як виявилося, великого розміру (80х95 см) й майже всі кольорові, їх наклад невеликий – по 100 примірників на кожен матч. Виготовлені вони були в друкарні Київської книжкової фабрики. Мабуть кольорові примірники призначалися для розклеювання в місцях розміщення міської управи й різних німецьких структур влади.

А вже 21 червня відбувся перший матч “Старту” і взагалі перший матч у Києві з командою окупаційних часин, тобто саме ворога. На стадіоні “Зеніт” команда “Старт” зустрілася зі збірною командою угорського гарнізону (в Києві крім німецьких частин розміщався ще й союзний з німцями гарнізон угорських військових частин). У цьому матчі команда “Старт” перемогла ворожу угорську команду з рахунком аж – 7:1 (у деяких сучасних публікаціях необгрунтовано зазначено рахунок цього матчу – 6:2). Й нічого не відбулося за те що кияни перемогли окупантів.

 

Підтвердження викладеного:

    Матч №1 з окупантами                                       Спорт

“…Цікаві спортивні змагання будуть проведені на стадіоні “Зеніт” (Керосинна, 24) в неділю, 21 червня. Тут відбудеться футбольний матч між командами І хлібзаводу “Старт” та збірною угорського гарнізону. В команді “Старт” гратимуть  такі відомі футболісти, як Трусевич, Кузьменко, Гончаренко та ін.

Крім того, на стадіоні “Зеніт” відбуватимуться змагання з боксу. Гратиме також духовий оркестр.   Початок матчу о 18 годині. Ціна квитка – 3 крб.”

                                      (газета “Нове українське слово” (Київ) за 20.06.1942 р.)

 

 

А 28 червня відбувся вже й матч з німцями, а саме зі збірною німецької артилерійської частини (Матч №2 з окупантами). Цього разу “Старт” здобув перемогу з рахунком – 8:2. І навіть німці не виразили ніякого невдоволення й сприйняли поразку як належну в спортивному поєдинку.

 

5 липня на стадіоні “Зеніт” був проведений матч між “Стартом” і ще одною місцевою командою – “Спорт”. Цей був п’ятий матч “Старту” (у деяких радянських друкованих виданнях було зазначено, що цей матч був з командою румунської військової частини, проте достовірно відомо, що в місті в 1942 році румунських військ не було. Мабуть під часи створення легенди про “матч смерті” дуже не хотіли згадувати , що в Києві було кілька місцевих футбольних команд). До усього, результати матчів спотворювалися з року в рік, від публікації до публікації, так як вони були отримані зі слів очевидців або учасників матчів. На жаль, пам’ять їх підвела. А от місцеві газети того часу “Нове українське слово” та “Последние новости” наводять результати досить точно, навіть підводять сумарні підсумки після кількох зустрічей.

 

Підтвердження викладеного:

Футбол в Киеве

“Сейчас, после 8 месяцев освобождения Киева от большевистского ига, снова начинает возрождаться популярнейшая спортивная игра – футбол. Часть киевских футболистов вывезена большевиками, но часть осталась и, как только наступила весна, начались тренировки футболистов на зеленых полях уцелевших стадионов. Сейчас в Киеве имеются две футбольные команды. Одна – товарищества “Рух”, молодая, способная, но недостаточно натренированная и сыгранная команда, и другая, 1-го хлебзавода – “Старт”. В этой команде с запасными сейчас насчитывается 14 человек. Большинство из них давно уже известны киевским  “болельщикам”  по  большим  матчам.  В  основном  это  коллектив  бывшей киевской команды “Динамо”. Тут играют такие известные игроки, как Трусевич, Кузьменко, Свиридовский, Комаров, Гончаренко и др.  Вторая  половина  подобрана  из наиболее способных игроков других расформированных спортивных обществ и команд. Футболисты “Старта” начали тренировку примерно месяц назад, тогда же состоялся и первый матч с командой товарищества “Рух”, который закончился победой “Старта” со счетом 2:0. Все четыре официальных встречи закончились победой “Старта” со счетом 7:1, 7:1 и 8:2.  Таким образом, команда за четыре матча забила сама 24 мяча, пропустив в свои собственные ворота только 4.  Все же нельзя сказать, чтобы в игре этой команды видна была особенная сыгранность, да и нельзя требовать этого: ведь команда играет всего месяц–два, а для полной координации действий между всеми игроками надо много времени. Сейчас команда регулярно тренируется два раза в неделю на стадионе “Зенит”. Стадион этот отдален от центра города, однако при хорошей погоде, во время встреч на поле, трибуны всегда полны, и снова в Киеве раздаются резкие свистки судьи и удары по мячу, радуя сердца закоренелых “болельщиков”                  

                                                                                                                                                          Р.Д. ”

                                   (газета “Последние новости” (Київ) №29 за 6.07.1942 р.)

12 липня в Києві відбулося офіційне відкриття Українського стадіону (до цього – стадіон Палацу спорту, а до війни й після неї – Республіканський стадіон ім.М.С.Хрущова, нині – НСК “Олімпійський”), за програмою якого проводився й футбольний матч “Рух” – німецька частина “DV” (Матч №3 з окупантами), в якому перемогла команда “Рух” (рахунок, на жаль, не відомий). Фактично супротивником була команда німецьких залізничників, але скомплектована поспішно, і яка серйозно не готувалася до цього матчу. Ось вже не тільки “Старт” перемагає команду німецьких окупаційних військ, але навіть і “Рух”, але жодних репресивних дій з боку окупантів ми не бачимо.

Після цієї поразки німецькі залізничники значно посилили свої ряди більш “гідними” представниками залізничних військ і, у зв’язку з тим, що “Рух” їм у матчі-реванші відмовив, то вони запропонували зіграти матч “Старту”. І цей матч відбувся 17 липня саме з німецькою командою RSG – збірної залізничників (помилково в сучасних виданнях вказано – PGS). Однак німці мабуть розраховували на супротивника подібного “Руху”, тому помилилися, й їх чекала знову поразка і на цей раз з рахунком – 6:0.

 

Підтвердження викладеного:

    Матч №4 з окупантами                       Футбольний матч

 “17 липня о 6 годині вечора на стадіоні “Зеніт” відбувся футбольний матч між німецькою командою RSG (збірна залізниці) та київською командою “Старт”.  Зустріч закінчилася з рахунком 6:0 на користь киян. Але виграш цей аж ніяк не можна визнати досягненням футболістів “Старту”. Німецька команда складається з окремих досить сильних  гравців,  але  командою, в  повному  розумінні  цього  слова,  назвати  її  не можна.  І тут нема нічого дивного, бо вона складається з футболістів, які випадково потрапили до частини, за яку вони грають. Також відчувається брак потрібного тренування, без якого ніяка, навіть найсильніша команда не зможе нічого вдіяти. Команда “Старт”, як це всім добре відомо, в основному складається з футболістів колишньої команди майстрів “Динамо”, тому й вимагати від них треба значно більше, ніж те, що вони дали в цьому матчі…

…Взагалі виникає питання, чому такі сильні команди мусять грати на маленькому, погано обладнаному стадіоні.  Трава на  стадіоні  місцями  така  велика,  що  м’яч  часто залишається у грі, коли він давно вже мусить бути в “ауті”. З загальної маси гравців треба виділити беків “Старту” Клименка і Свиридовського та гравця німецької команди (прізвище, на жаль, не можемо назвати), який у кінці першого тайму врятував свої ворота від неминучого голу. Два м’ячі, забиті у ворота німецької команди, треба віднести на рахунок судді, бо забиті вони були з чистого “офсайду”.  Взагалі праця судді не відзначалася точністю і чіткістю. Гра проходила в товариському дусі. Зокрема треба відмітити дуже коректну гру обох команд.                                                      

                                                                                                                                                  Р.Д. “

                                     (газета “Нове українське слово” (Київ) за 19.07.1942 р.)

19 липня команда хлібозаводу “Старт” приймала команду угорської військової частини MSC Wal (помилково в сучасних виданнях вказано MSG). І знову перемога “Старту” – 5:1.

Підтвердження викладеного:

    Матч №5 з окупантами                                Футбол

 

“У неділю 19 липня на стадіоні “Зеніт” відбувся цікавий футбольний матч. Грала одна  з  найсильніших  угорських  команд  M.S.C. Wal   з  київською   командою  “Старт” І хлібзаводу. Свисток судді. Гра одразу ж починається в дуже жвавому темпі. Не можна поки що сказати, на чиєму боці перевага і яка команда грає сильніше. М’яч то коло воріт киян, то коло воріт угорців і знов, відбитий захисниками, на середині поля. Майже весь перший тайм гра йде безрезультатно, і лише на останніх хвилинах тайму киянам, після вдало проведеної комбінації, вдається нарешті забити м’яча у ворота угорців.

Після перерви темп гри не спадає. На перших же хвилинах другого тайму киянам удається підвести м’яча до воріт угорців, і знову м’яч у сітці. Після другого голу команда угорців кидається у наступ. Не рятує киян і прекрасна гра їх захисників – гол забито. Знову гра починається з центра і поступово переходить до воріт угорців, однак усі атаки киян відбиваються. Але тут, після невдалого падіння, з пошкодженою ногою виходить з гри один із угорських захисників. Все це трапилося на перших хвилинах другого тайму. Вибулого гравця чомусь ніхто не заміняє, і тому майже весь другий тайм угорська команда грає без одного захисника. Це позначається на ході гри, і киянам удається забити ще 3 м’яча. Угорці весь час намагаються відігратися, але всі їх атаки розбиваються об незламну стійкість київських захисників Свиридовського і Клименка.

 Незважаючи на загальний рахунок матчу, можна визнати, що сила обох команд майже однакова. Захист та півзахист угорської команди працюють добре, напад вдало підводить м’яча майже до воріт київської команди, але там чомусь губиться, і майже всі комбінації їх так і лишаються безрезультатними.

                                       .                                                                                               Р.Д. “

                                         (газета “Нове українське слово” (Київ) за 24.07.1942 р.)

26 липня відбувся матч-реванш з оновленою угорської збірної – командою GK “Szero”. Дуже завзятий матч закінчився на цей раз скромною перемогою “Старту” з рахунком 3:2.

 

Підтвердження викладеного:

    Матч №6 з окупантами                                Футбол

 

“ У неділю, 26 липня, на стадіоні “Зеніт” відбувся матч-реванш між київською командою “Старт” та збірною угорською. Тепла сонячна погода сприяла матчеві, і ще задовго до початку гри майже всі місця на трибунах були зайняті.

Першу третину першого тайму гра йде безрезультатно, але на п’ятнадцятих хвилинах матчу киянам удається зробити блискавичний прорив, і м’яч у сітці. За кілька хвилин до кінця першого тайму кияни забивають ще одного м’яча. Після перерви команди починають гру у швидкому темпі. На перших же хвилинах знов м’яч у воротах угорців, рахунок 3:0 на користь киян. Наступні 15 –20 хвилин гра йде безрезультатно, і багато кому вже починає здаватися, що рахунок так і залишиться незмінним до кінця гри. Але ось суддя присуджує 11-метровий штрафний удар у ворота киян. М’яч забито. Перший успіх підбадьорює угорців, і вони буквально штурмують ворота “Старту”. Не минає і п’яти хвилин, як забито другий м’яч. Гра поступово набирає шаленого темпу, угорці намагаються відквитатися, кияни теж кидаються у наступ. М’яч перелітає від одних воріт до других. Однак, не зважаючи на зусилля команд, рахунок лишається до кінця гри незмінним.                                                                                     Р.Д. “

                                          (газета ”Нове українське слово” (Київ) за 1.08.1942 р.)

Відома фотографія, зроблена перед початком матчу 26 липня, на якій добре видно усміхнені обличчя суперників. Хоча треба все ж відмітити честь і відвагу гравців “Старту”. Секція фізкультури та спорту виділила гравцям команди футболки червоного кольору, але вони не боялися їх одягати, хоча добре розуміли, що це безумовно все ж таки мало якесь значення для глядачів.

Цього ж дня, 26 липня на Українському стадіоні команда спорттовариства “Рух” зустрічалася, як повідомлялося в газеті “Нове українське слово” за 26.07.1942 р., з “найсильнішою німецькою командою “Flakelf” (Матч №7 з окупантами). Це була команда, вірніше збірна німецьких протиповітряних військових частин в Києві – “Flakelf” (“Flieger-abwehrkanone” – зенітна гармата), але аж ніяк не команда льотчиків, і про “Люфтваффе” і мови бути не може. Українські футболісти у цьому матчі програли (на жаль, рахунок невідомий).

Перемігши “Рух” німецькі зенітники вирішили довести, що можуть перемогти усі без винятку команди в місті, тому одразу домовилися 6 серпня зустрітися саме зі “Стартом” (Матч №8 з окупантами). Але в цьому матчі німці вперше зазнали серйозної поразки – 5:1.

Підтвердження викладеного:

Футбол

 

 “Сьогодні на стадіоні “Зеніт” відбудеться цікава зустріч двох кращих футбольних команд: німецької частини “Flakelf” і хлібного заводу – “Старт”, які не мають жодної поразки в своїх спортивних виступах.

Німецька команда “Flakelf” багато разів зустрічалася з гарнізонними частинами, а також з командою київського спортивного товариства “Рух” і щоразу перемагала, показуючи високий клас гри, добрих і міцних майстрів футболу…                                                                                                             А.Г.

                                            (газета “Нове українське слово” (Київ) за 6.08.1942 р.)

І ось після цього матчу першими в матчі-реванші з командою “Flakelf” бажали зустрітися футболісти “Руху”. Звичайно, вони перший матч програли і, справедливості заради, роблячи заявку на матч з “Flakelf” на 9 серпня вони ще не знали, що інша київська команда переможе їх суперників з такою значною перевагою. Проте доля розпорядилася інакше. Німці відмовилися від ще однієї зустрічі з уже переможеними ними і вважали за честь зустрітися в матчі-реванші зі своїми кривдниками – саме  “Стартом” .

Підтвердження викладеного:

Футбол

“ Сьогодні на стадіоні “Зеніт” о 5 год. вечора відбудеться друга товариська зустріч двох кращих футбольних команд міста – німецької частини “Flakelf” і хлібзаводу № 1 “Старт”.

Склад команд значно посилюється кращими спортсменами, які серйозно тренуються до цікавої і рішучої зустрічі.                                                                                                                             А.Г. “

                                               (газета “Нове українське слово” (Київ) за 9.08.1942 р.)

Таким чином, наступний матч “Старту” відбувся 9 серпня знову з командою “Flakelf” (Матч №9 з окупантами), але вже в посиленому, можливо й льотчиками, складі. Це був матч-реванш, і про це було офіційно зазначено в афішах. У цьому матчі, мабуть, на карту були поставлені й подальші долі гравців “Старту”. Вони це безумовно якось все ж відчували. До речі, цей матч судив німецький арбітр. Але й у цьому матчі була перемога – 5:3 !!!  Багато пишуть, що їм навіть натякали про те, що краще було б для всіх, якби вони програли. Але ніякого документального підтвердження цьому немає, а вірити творцям безлічі “легенд” просто недоречно.

До того ж, відома ще одна фотографія (наведена наприкінці цього нарису), зроблена після матчу 9 серпня кимось з німців, на якій також добре видно усміхнені обличчя суперників. Матч проходив в нормальній спортивній обстановці, особливих грубощів ніхто не пам’ятає, нарікань на суддівство не було з обох сторін. Й до цього декілька матчів судив німецький обер-лейтенант на ім’я Ервін, який відзначався тим, що частенько вилучав з поля гравців, які дійсно порушували правила гри, за що його всі футболісти цінували і поважали. І взагалі усі матчі, особливо зі “Стартом”, за свідченням очевидців викликали величезний інтерес, як серед місцевих жителів, так і серед окупантів, які активно підтримували спортсменів, майже не виявляючи ворожого ставлення і агресивності до українських футболістів та вболівальників. Стадіон “Зеніт” був завжди повністю заповнений.

І в цьому матчі “Старт” грав у червоних футболках, бо інших-то у них просто не було. Які їм видали, в таких і грали. Та всі якось все ж  підсвідомо розуміли, що такі перемоги над окупаційними військами ні до чого доброго не можуть привести.

Після матчу ніхто, звичайно, нікого не заарештовував. Футболісти обох команд сфотографувалися на пам’ять і спокійно покинули поле, Ще й добре відомо, що потім гравці “Старту”  традиційно для тих часів випили в роздягальні трохи самогону, який приніс один із знайомих їм вболівальників, скромно закусили, дехто ще пішов до господаря самогону “додати” й розходилися вже пізно групами по домівках. До речі, через декілька днів фотографію німці передали футболістам, і найдивніше те, що гравці “Старту” її зберігали всі наступні роки радянської влади, хоча чудово розуміли, що це фото, яке, що не кажіть, але свідчило про “братання” з окупантами, могло коштувати багатьом можливо й життя.

І ось чомусь саме цьому матчу, здавалося б, звичайному, який практично нічим не відрізнявся від решти матчів 1942 року, судилося увійти в історію патріотичного спадщини радянської епохи і історію світового футболу. Саме про цей матч в Радянському Союзі склали легенду “матчу смерті”, про нього написані художні книги, зняті кінофільми, поставлені пам’ятники. Довго навколо нього спочатку ходили всілякі чутки, прикрашені домислами. А потім, за створеною легендою, усі “дозналися”, що всі гравці команди “Старт” були після матчу заарештовані, відправлені до концтабору, де четверо з них було розстріляно. Але це було зовсім не так.

Та й в наступні дні нікого не заарештували. По-перше, 15 серпня на стадіоні “Зеніт” був проведений цікавий матч між німецькою командою “Flakelf” і угорською збірною. У цьому матчі практично рівних за силою суперників німці виявилися більш вдалими, а може й угорці не хотіли “зариватися” зі своїми союзниками. Матч закінчився перемогою німецької команди – 2:1.

Та й спортивне життя команди “Старт” текло собі в колишньому режимі, й вже 16 серпня ще на один матч-реванш до неї напросилася команда “Рух”. Так сталося, що це був останній матч “Старту” й він, як і всі попередні, закінчився одинадцятою перемогою і при цьому з розгромним рахунком 8:0.

Після цієї перемоги вже не знаходилося бажаючих в місті помірятися силами з робітниками хлібозаводу, серед яких 13 з 17 гравців були колишніми гравцями кращою довоєнної команди УРСР – “Динамо” Київ. Всього командою “Старт” було проведено в 1942 році 11 матчів, у всіх здобуті перемоги, співвідношення забитих і пропущених м’ячів – 67:11. У середньому в кожному матчі гравці “Старту” забивали по 6 м’ячів, а всього вони забили в 6 разів більше, ніж пропустили.

А щодо матчів з окупантами, то треба не забути ще про один. Справа в тому, що саме в цей час в місті на арену вийшла ще одна київська молода й перспективна команда “Алмаз”. Тренував цю команду відомий нам гравець “Старту” Михайло Свиридовський. В команду вдалося залучити необстріляну молодь, від якої відмовлялися навіть у “Русі” та “Спорті”, а також умовити ветерана Пржепольского пограти, а заодно й повчити молодь. Безумовно, що не безплатно, адже фабрика, чию честь захищала команда, була ювелірної, й, до того, у команді грав синок господаря фабрики І.С.Дюндікова.

 Так от, угорська збірна GK “Szero” 13 серпня провела матч з цією командою ювелірної фабрики (Матч №10 з окупантами).  До речі суддею в цьому матчі був той же Свиридовський. Про це матчі писалося в газеті “Нове українське слово” за 16.08.1942 р., де є інформація, що гравці команди “Алмаз” грали в жовтих футболках, що тільки на 40-й хвилині киянину В.Ногачевскому вдалося відкрити рахунок. Однак на 10-й хвилині другого тайму свій же “рідний” суддя призначив пенальті у ворота своїх вихованців. А на останніх хвилинах матчу угорським футболістам вдається забити ще один гол, і “Алмаз” у першому в своїй історії матчі програє – 1:2.

Більше матчів з окупантами в Києві не було, в усякому разі  тих, про які є достовірна офіційна інформація, виходить було рівно десять. Перелікуємо їх:

  1. 21 червня. Стадіон “Зеніт”. “Старт” – збірна угорського гарнізону – 7:1
  2. 28 червня. Стадіон “Зеніт”. “Старт” – збірна німецької арт. частини – 8:2
  3. 12 липня. Український стадіон. “Рух” – німецька частина “DV” – +:- (рахунок невідомий)
  4. 17 липня. Стадіон “Зеніт”. “Старт” – збірна залізниці “RSG” – 6:0
  5. 19 липня. Стадіон “Зеніт”. “Старт” – угорська частина MSC “Wal” – 5:1
  6. 26 липня. Стадіон “Зеніт”. “Старт” – угорська збірна GK “Szero” – 3:2
  7. 26 липня. Український стадіон. “Рух” – німецька частина “Flakelf ” – -:+ (рахунок невідомий)
  8. 6 серпня. Стадіон “Зеніт”. “Старт” – німецька частина “Flakelf ” – 5:1
  9. 9 серпня. Стадіон “Зеніт”. “Старт” – німецька частина “Flakelf ” – 5:3
  10. 13 серпня. Стадіон “Зеніт”. “Алмаз” – угорська збірна GK “Szero” – 1:2

Як бачите, у восьми зустрічах перемогли київські команди, при цьому у п’яти зустрічах саме над німецькими командами. Чому саме лише один з цих матчів був вибраний радянською пропагандою як “матч смерті” – важко сказати. Влада надала завдання вибрати, бо чотири відомих футболісти з київського “Динамо” були розстріляні німцями, тому радянські байкарі-літератори й вибрали. Бо інакше не можна було.

Але ж футболістів таки розстріляли. Так тоді за що? Та це тема окремої розповіді, до якої ми обов’язково повернемося.

                                                                                                                           Анатолій Коломієць

12.Фото с немцами-люкс

Ось воно найцікавіше фото “гарячого літа” 1942 року, зроблене після матчу 9 серпня київського “Старту” та німецького “Флакельфу”. Подивіться в обличчя гравців і вам усе стане ясно

 

Коментарів: 3

  1. Володимир

    Анатолію Федоровичу, Ви пишете, що матчів було 10, а Кабанець каже — 11…

    МАТЧІ КОМАНДИ «СТАРТ» (ХЛІБОЗАВОД №1) У ПЕРІОД ОКУПАЦІЇ 1942 р.
    № Дата Місце проведення Суперник Наявність афіші «Нове українське слово» «Последние новости»
    1. 7 червня (неділя) Стадіон Палацу спорту (вул. В. Васильківська, 51) «Рух» (Київ) Невідомо 2:0 (газета від 6.07.42)
    2. 14 червня (неділя) Стадіон «Зеніт» (вул. Керосинна, 24) «Рух» (Київ) Афіші були, але не збереглися 7:1 (6.07.42)
    3. 21 червня (неділя) Стадіон «Зеніт» Збірна угорського гарнізону Кольорова 7:1 (6.07.42)
    4. 28 червня (неділя) Стадіон «Зеніт» Збірна німецької арт. частини Кольорова 8:2 (6.07.42)
    5. 5 липня (неділя) Стадіон «Зеніт» «Спорт» (Українське спортивне товариство) Кольорова, чорно-біла Рахунки, які з’являлися в публікаціях, нічим не підтверджені
    6. 17 липня (п’ятниця) Стадіон «Зеніт» RSGI (збірна залізниці) Кольорова 6:0 (19.07.42)
    7. 19 липня (неділя) Стадіон «Зеніт» M. S. C. WAL (угорська частина) Кольорова, чорно-біла 5:1 (24.07.42)
    8. 26 липня (неділя) Стадіон «Зеніт» G. K. SZERO (збірна угорців) Кольорова, чорно-біла 3:2 (1.08.42)
    9. 6 серпня (четвер) Стадіон «Зеніт» FLAKELF (німецька частина) Кольорова, чорно-біла Рахунки, які з’являлися в публікаціях, нічим не підтверджені
    10. 9 серпня (неділя) Стадіон «Зеніт» FLAKELF (німецька частина) Кольорова, чорно-біла
    11. 16 серпня (неділя) Стадіон «Зеніт» «Рух» (Українське спортивне товариство) Кольорова, чорно-біла 8:0 (18.08.42)

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *