Пам’ятаємо!
1.Брошюра ДКиев Фис-41 г

16 липня 2016 року виповнюється 80 років з першого значного досягнення київського “Динамо” на всесоюзній арені – другого місця в першому чемпіонаті СРСР (весняному сезоні 1936 р.) серед найкращих показових команд (команд майстрів) добровільних спортивних товариств 

Існуючий до 1936 року територіальний принцип проведення чемпіонатів країни (до того ж вкрай не регулярний) стримував подальше зростання виконавської майстерності, тому, починаючи з 1936 року, було вирішено перейти до більш прогресивної форми організації змагань – до клубного чемпіонату СРСР.

2.ДК-1936 весна

“Динамо” Київ – другий призер першого чемпіонату СРСР весняного сезону 1936 р. (зліва направо): Щегоцький (капітан), Трусевич, Ліфшиць, Тютчев, Шиловський, Комаров, Махиня, Кузьменко. Правовєров, Клименко та Гончаренко

1936 року в основу змагань з футболу були покладені не матчеві зустрічі збірних команд міст, а змагання між показовими командами добровільних спортивних товариств та відомств. Цим було закладено фундамент всесоюзних змагань – на першість і Кубок СРСР.

Рішення про проведення першого такого чемпіонату СРСР було прийнято 26 березня 1936 року на засіданні Всесоюзного Ради фізичної культури (ВСФК) при Центральному Виконавчому Комітеті (ЦВК) СРСР (з 21 червня 1936 року – Всесоюзний комітет у справах фізичної культури і спорту при Раді Народних комісарів СРСР). На цьому засіданні було вирішено чемпіонат СРСР провести за круговою системою у два кола – весняний та осінній. На початку травня були сформовані три групи по 7 команд і вирішено провести навесні і восени два самостійних турніру в одне коло кожен, а влітку розіграти Кубок СРСР. У середині травня було змінено кількість команд у групах “Б” і “В” – по 8, а вже в розпал чемпіонату, в червні, була сформована група “Г”. 14 травня спішно були розроблені правила змагань, введена “триочкова” система нарахування очок: за перемогу – 3 очки, нічию – 2, поразку – 1, неявку – 0. Місця в підсумкових таблицях чемпіонату визначалися за найбільшою кількістю набраних очок у всіх зіграних матчах.

Регламент змагань передбачав тривалість матчу 90 хвилин (2 х 45 хв., з 15-хвилинною перервою). Усі матчі обслуговували судді, котрі входили до Всесоюзної колегії суддів.

Дещо пізніше було прийнято рішення про нагородження команди-чемпіона СРСР перехідним Червоним шовковим прапором Всесоюзного комітету у справах фізичної культури і спорту при Раді Народних Комісарів СРСР, на держаку якого вигравірувалась назва команди, що перемогла в чемпіонаті.

У вищий ешелон – групу “А” були включені за принципом недавніх “Матчів трьох (чотирьох) міст” чотири московські команди, дві ленінградські та одна від УСРР – краща на той час в УСРР серед показових команд українських спорттовариств – “Динамо” Київ.У складі київського “Динамо” в цьому році для серйозного посилення команди, що представляє столицю УСРР у вищому ешелоні радянського футболу, з’явилося ряд кращих гравців з команд інших міст УСРР. Першим остаточно оформив свій перехід до Києва одесит Йосип Ліфшиць, а потім у розпал чемпіонату УСРР серед показових команд спорттовариств в травні з’явилися знайомі нам гравці збірної УСРР – Трусевич і Волін з Одеси, Гребер з Дніпропетровська та Паровишніков з Харкова.

Слід зазначити, що судити матчі першості СРСР було довірено також і двом київським суддям – І.С.Космачову і С.І.Хавчину. А відомий усім в той час Г.І.Бланк навіть був призначений заступником головного судді чемпіонату.

У вищому ешелоні радянського футболу – групі “А” величезний інтерес викликала зустріч у Києві двох динамівських команд Москви та Києва. Динамівці Москви не приховували того, що гра буде напруженою і важкою. Хто переможе сказати було важко. Ось що сказав в інтерв’ю перед першою грою чемпіонату в Києві кореспонденту газети “Красный спорт” Сергій Ільїн – капітан команди “Динамо” Москва: “…Київську команду ” Динамо ” вважаю найсильнішою в групі” А “. Незважаючи на першу в цьому сезоні календарну гру , кияни побачать вперту боротьбу двох добре тренованих колективів. Хто переможе сказати важко , так як команди майже рівні.” (опубліковано в газеті за 16 травня).

“Динамо” Москва для матчу з київськими одноклубниками підготувала свій кращий бойовий склад: воротар – Квасников, захисники – Корчебоков, Тетерін, півзахисники – Рьомін, Єлісеєв, Лапшин, нападники – Ільїн, Павлов, Смирнов, Якушин, Семичастний. У запасі були – Фокін, Дубінін, П.Коротков і Сьомін.

Футболісти “Динамо” Київ також посилено готувалися до матчу. Ось яке інтерв’ю по телефону дав редакції газети “Красный спорт” Віктор Шиловський – гравець “Динамо ” Київ:

“… РЕДАКЦІЯ : Здравствуйте, як ви готуєтеся до матчу з москвичами?

ШИЛОВСЬКИЙ : Ми тренуємося під керівництвом тов. Товаровського дуже напружено і серйозно. 23 травня будемо відпочивати.

РЕДАКЦІЯ : Який склад у вас буде грати з москвичами?

ШИЛОВСЬКИЙ : У воротах – воротар збірної України, блискуче грав проти “Редстара” – Трусевич, у захисті – гравець збірної СРСР – Фомін К. та Клименко, у півзахисті – Путистін, Лівшиць і Тютчев. Якщо встигне приїхати гравець збірної України Гребер, то гратиме замість Тютчева. П’ятірку нападу складають: Гончаренко, я, гравець збірної СРСР Щегодський і футболісти збірної України Комаров і Махиня. Противник у нас дуже серйозний. Але ми виходимо на поле, не збираючись програти. У всякому разі, гра буде дуже завзята” (опубліковано в газеті за 21 травня).

Однак, на короткій дистанції з 6 матчів кияни стартували геть погано – 24 травня в Києві вони програли свій перший матч одноклубникам з Москви 1:5.

Але вже у другому матчі в Ленінграді була здобута перемога над “Красной зарей” з розгромним рахунком 7:2. У цьому матчі вперше на поле вийшов Макар Гончаренко і відзначив свою появу відразу двома голами. Удома ж перша перемога була здобута тільки в п’ятому, передостанньому матчі – над динамівцями Ленінграда, та й то з дуже скромним рахунком 1:0. А в останньому матчі 16 липня в Києві була зафіксована перемога над московським “Локомотивом” – 2:0. Саме перемога в цьому останньому матчі і визначила становище київських динамівців у турнірній таблиці. Все ж, не сильно радуючи своїх уболівальників, динамівцям вдалося зайняти друге місце в турнірній таблиці і, звичайно, це був перший успіх “Динамо” Київ на всесоюзній арені.

Результат виступу “Динамо” Київ у I-му чемпіонаті СРСР 1936 року ( весна):

Вищий ешелон (група “А”)

2 місце. “Динамо” Київ – 6 матчів, + 4 = 0 – 2, м’ячі: 18 : 11, очок – 14

Шкода, що призів тоді за друге місце не вручали, в іншому випадку за сучасними правилами срібні медалі були б вручені 13 гравцям: Володимиру Греберу (6 матчів, 2 голи), Михайлу Воліну (6), Івану Кузьменко (6,2), Миколі Махині (6,3), Федору Тютчеву (6), Віктору Шиловському (6), Костянтину Щегоцькому (6,4), Миколі Трусевичу (5,-6), Макару Гончаренко (5,4), Павлу Комарову (5,3), Василю Правовєрову (4), Петру Паровишникову (3) і Костянтину Фоміну (3). Також у матчах чемпіонату брали участь: Антон Ідзковський (2,-5), Йосип Ліфшиць (2), Олексій Клименко (1), Микола Коротких (1) і Михайло Путистін (1). Всього 18 гравців. Кращими бомбардирами команди в цьому чемпіонаті були Щегоцький і Гончаренко – по 4 м’ячі.

Тренував команду Михайло Давидович Товаровський (у той час в командах був тільки один тренер, старших або головних не було, не рахуючи політрука, але це не з області спорту). Це був умілий і талановитий наставник, він тоді вже мав вищу освіту і вчився в аспірантурі Московського Центрального інституту фізичної культури ім.Сталіна (згодом – ГЦОЛІФК – кращий навчальний спортивний заклад в СРСР).

 

                                        (інформація надана Анатолієм Федоровичем Коломійцем)

 

3.Товаровский

М.Д.Товаровський – тренер “Динамо” Київ 1936 р.

4.Щегоцкий

К.В.Щегоцький – капітан “Динамо” Київ 1936 р.

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *