А чи знаєте ви, що розіграшу Кубка України скоро виповниться 80 років?
1.Кубок Украины в Музее спортславы

 

 

Після того, як в СРСР вирішено було проводити змагання серед показових команд спортивних товариств з окремих міст і були визначені кращі команди, які увійшли до першої групи для боротьби за звання чемпіона Радянського Союзу, в Українській Соціалістичній Радянській Республіці (УСРР – саме таку повну і скорочену назви мала ця республіка до 1937 року) вирішено було 1936 року провести чемпіонат УСРР теж серед кращих команд українських спортивних товариств. У цих змаганнях прийняло участь лише 8 команд з 5 міст. Чемпіонат був проведений за півтора місяці у травні-червні за кубковою системою. У фіналі 24 червня було визначено першого клубного чемпіона УСРР у матчі між “Динамо” Київ і “Динамо” Одеса.  Кияни перемогли з рахунком 6:0.

1.Кубок Украины в Музее спортславы

Кубок України – цей приз розігрувався з 1937 р.

Але наступного року ці змагання було вирішено провести двічі – весною та восени. Весняний чемпіонат розпочався вже 24 квітня, бо команди не встигали грати одразу в розіграшах першості та Кубка СРСР та ще й у першості вже Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР). У змаганнях прийняла участь велика кількість команд (тільки Київ, наприклад, був представлений шістьма командами). Київське “Динамо” розпочало боротьбу вже на третьому етапі розіграшу, бо на попередньому йому була зарахована перемога у товариському матчі, проведеному в Одесі ще 20 квітня з командою заводу кіноапаратури “Кінап” – 4:2. А от на наступному етапі динамівці столиці УРСР чудом вирвали перемогу в Миколаєві у команди заводу ім. Марті – 4:3 (за декілька хвилин до закінчення матчу рахунок був нічийним – 3:3, та тільки завдяки пенальті кияни все ж перемогли). Вже в чвертьфіналі “Динамо” Київ у Краматорську знову зустріли нечуваний супротив з боку місцевої команди заводу ім.. Орджонікідзе і знову перемогли лише за рахунок реалізованого пенальті наприкінці матчу – 1:0.

Півфінальні матчі проводилися в Києві між чотирма динамівськими колективами – Києва, Харкова, Дніпропетровська та Одеси. 12 травня в рідних стінах кияни просто розгромили дніпропетровців – 8:0, та треба зважати на те, що за киян грало саме декілька кращих дніпропетровських футболістів, які посилили боєздатність столичного “Динамо” в ті роки (голи в цьому матчі забивали: Гончаренко – 3, Щегоцький і Комаров – по 2 та Шиловский – один). А вже 18 травня у фіналі кияни зустрілися з одноклубниками з Одеси. У складі киян грали одесити Трусевич і Ліфшиць, а у складі одеситів – Волін і Малхасов, що вже пограли у київському “Динамо”, а також і Табачковський, якого теж вже випробовували кияни. Матч закінчився перемогою динамівців Києва в додатковий час – 4:2, хоча в першому таймі вони програвали 0:1, у другому була майже рівна гра – 2:1, а от у додатковий час на 114 хвилині було вилучено з поля одразу двох кращих гравців одеської команди – Хижнікова та Табачковського, щоправда вже після двох забитих киянином Махинею голів. Чемпіонами УРСР у весняному чемпіонаті 1937 року знову стало “Динамо” Київ.

Однак основна інтрига була в тому, що Український Комітет у справах фізкультури та спорту до фіналу для нагородження кращої команди УРСР встиг підготувати спеціальний приз – красень Кубок (велику кришталеву вазу в срібному обрамленні). Вже тоді всі його іменували Кубком України й вирішили наступного року змагання серед кращих команд республіки перекваліфікувати у розіграш Кубка України. І саме тому осінній чемпіонат УРСР вже проходив без участі команд майстрів. Та практично в усіх друкованих виданнях наступних років весняний чемпіонат УРСР 1937 року іменувався першим розіграшем Кубка України. Хоча це, звісно, зовсім не відповідає дійсності. Але, що б там хто не казав, але все ж таки першими володарями цього призу були саме чемпіони весняного розіграшу першості України 1937 року – київські динамівці.

2.Д Киев - 1937.05

“Динамо” Київ – весняний чемпіон УРСР 1937 р. Зліва направо: Щегоцький, Трусевич, Ліфшиць, Тютчев, Шиловський, Комаров, Махиня, Кузьменко, Правовєров, Клименко, Гончаренко.

3.Объявление в газете 38.10.15 ПП

Анонс фіналу Кубка УРСР у газеті “Пролетарська правда” за 15.10.1938 р.

Таким чином, з визначеної вище причини другий, а фактично перший, розіграш Кубка України 1938 року було проведено по дещо зміненій схемі: 99 команд з 47 міст були разбиті на 5 зон за територіальними ознаками. По два переможця кожної зони вийшло до фінальної частини розіграшу, де до них приєдналися показові команди майстрів. Змагання розпочалися лише з 5 травня. А увесь цикл розіграшу розтягнувся аж до 15 жовтня. Динамівці Києва в 1/8 фіналу перемогли харківську команду студентів інституту фізкультури ДСТ “Здоров’я” (4:1), у чвертьфіналі сталінський “Стахановець” (3:2), а у півфіналі вдома 12 жовтня зустрілися з одноклубниками Одеси (4:0). А от у фіналі стикнулися дві київські команди “Динамо” та “Локомотив”. Гра була дуже гострою і вже при рахунку 3:1 на користь динамівців арбітр на останніх хвилинах вимушений був видалити з поля по одному гравцю з кожної команди. Таким чином, київське “Динамо” вдруге отримало Кубок України, хоча офіційно переможцем цих змагань стало вперше.

"Динамо" Київ – перший офіційний володар Кубка УРСР 1938 року (фотомонтаж)

“Динамо” Київ – перший офіційний володар Кубка УРСР 1938 року (фотомонтаж)

Ніхто спочатку й не думав що участь провідних показових команд майстрів УРСР одразу у змаганнях СРСР і УРСР викличе такі організаційні перепони, що від цього потрібно буде вже через три роки зовсім відмовитися. На жаль, 1939 року в цих змаганнях вже команди майстрів не приймали участі, можливо й через те, що усім ясно було хто знову буде переможцем.

Мало кому відомо, що почесний приз ВРФК при РНК УРСР – Кубок України, виявляється, 1941 року не був евакуйований, і його було нахабно викрадено кимось з співробітників комітету. Під час окупації цей приз опинився у магазині випадкових речей по Великій Васильковській вул., 10. Там його ненароком побачили київські спортсмени, які залишилися в окупованому місті та згуртувалися в українському товаристві “Рух”. Вони й сповістили про це Відділ освіти та культури Міської управи, який 19 травня 1942 року звернувся з листом до адміністрації цього антикварного магазину з вимогою віддати їм цей Кубок і сповістити прізвище особи, яка здала його в магазин на комісію. Навряд чи, звичайно, вдалося знайти крадія, але Кубок було повернуто. І таким чином, “зрадники-спортсмени”, як їх іменували у радянські часи, врятували цей трофей для українського футболу вже післявоєнного періоду. 

У перші повоєнні роки кращі українські команди майстрів у чемпіонатах УРСР не приймали участі, а от у розіграшах Кубка УРСР вони грали залюбки. Розіграші Кубка УРСР за участю кращих проводилися ще п’ять разів – 1944, 1945, 1946, 1947 і 1948 років і чотири рази переможцями цих змагань знову було київське “Динамо”. Тільки один раз 1945 року вони поступилися у фіналі харківському “Локомотиву”.

Ще 8 вересня 1966 року в Києві Рада Міністрів УРСР розпорядилася створити Музей фізкультури та спорту, а Бюро Ради Союзу спортивних організацій і товариств уточнило його назву – “Музей спортивної слави” й знайшло йому місце в київському Республіканському Палаці спорту. Наступні 4 роки з допомогою спортивної громадськості та засобів масової інформації проводився ретельний пошук експонатів, а 8 травня 1970 року цей музей було урочисто відкрито. До речі, це був перший музей історії спорту в СРСР. 1980 року в зв’язку з реконструкцією Палацу спорту експозиція музею була тимчасово перенесена до адміністративної будівлі Госкомспорту України. А вже через 20 років з ініціативи голови Госкомспорту України І.М.Федоренка музей відкрили в затишному місці на території НСК “Олімпійський”. Уявіть собі, серед виключно футбольних експонатів найбільш значним і коштовним, хоча й трохи тріснутим під час численних перевезень з місця на місце, тут є оригінал першого Кубка України з футболу, яким нагороджувалася краща команда республіки з 1937 року. Та напевно, все ж цей трофей більш заслуговує місце в музеї київського “Динамо” – шестиразового його володаря.

                                                                                 Анатолій Коломієць

 

"Динамо" Київ – володар Кубка УРСР 1947 р. (капітан Віньковатов з призом)

“Динамо” Київ – володар Кубка УРСР 1947 р. (капітан Віньковатов з призом)

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *