Правда про емблему товариства “Динамо”
1.Вторая эмбл.ПСО Динамо

 

А тепер трохи майже сенсаційного матеріалу, який подається взагалі вперше.

Досі було добре відомо, що друга офіційна емблема Всесоюзного ПСТ “Динамо” у вигляді прописної літери “Д” синього кольору у ромбі та членський квиток цього товариства з’явилися лише після створення 1926 року Центральної Ради ПСТ “Динамо” й оголошення 30 березня складу цієї Ради.  Та це не зовсім так. Дійсно, вже після цієї події нова емблема з’явилася на футболках динамівців, але першу емблему ніхто не відміняв і вона ще майже до початку другої світової війни використовувалась на багатьох офіційних документах та в друкованих виданнях. До того ж і значки з вже новою емблемою з’явилися лише 1939 року. Підтверджується це хоча б наявністю першої емблеми навіть на спільному для усіх місцевих організацій товариства членському квитку динамівця (див. ілюстрацію).

Членський квиток динамівця з 1926 р.

Членський квиток динамівця з 1926 р.

До речі, зверніть увагу на те, що на членському квитку фігурують зовсім не біло-блакитні кольори, а червоно-зелені, що свідчить про відсутність у час друкування квитків однозначності щодо кольорів товариства. Однак поява футбольної команди московського “Динамо” саме 1926 року вперше в біло-блакитній формі та з нашивкою нової емблеми на грудях вказує на те, що в товаристві нарешті остаточно  визначилися щодо переходу саме на біло-блакитні кольори, які символізували “чисті руки й світлі голови колишніх чекістів”, на противагу червоному армійському кольору крові. А нова, значно спрощена емблема у вигляді прописної літери “Д” тоді була лише, як зараз кажуть, “малим гербом” товариства.

Одразу виникає питання: хто ж ініціював чи запропонував нову емблему, тобто хто був її автором? Відповідь можна знайти на офіційному сайті московського “Динамо”, де точно вказано, що автором вишуканого подання прописної літери “Д” є ніхто інший, як нападник команди тих часів Олександр Прокопович Борисов, який до того ж був ще й головним редактором першої динамівської газети “Футболист”. Наведемо цитату з нарису сайту під інтригуючою назвою “Динамовский Рублёв”:

“Именно ему мы должны быть благодарны за наш великий символ – динамовскую эмблему. Еще в 1923 году основой эмблемы был определен вертикальный ромбик, но дизайн эмблемы никак не складывался. Поначалу внутри ромба были нагромождены атрибуты всевозможных культивировавшихся в “Динамо” видов спорта, что делало знак эклектичным, незапоминающимся и слабо воспроизводимым. И только в 1925 году наделенный талантом художника Александр Борисов предложил вариант эмблемы, принятый “на ура” и уже почти 85 лет являющийся предметом нашей гордости.  Автор выбросил все содержимое ромбика и вписал в него святую букву Д.

Не поленитесь – вглядитесь в нашу эмблему. Обратите внимание на дизайн буквы, предложенный Александром Борисовым. Она элегантна, она молодцевата и подтянута, она горда, но не напыщенна, она изящно приукрашена, но строга в своем изяществе. Она совершенна, особенно в выбранной цветовой гамме. Этот знак носили на груди все последующие поколения динамовцев, этот знак напоминает нам о славе общества и футбольной команды, этот знак вселяет в нас уверенность в наших будущих победах”.

А ось ще, з інтерв’ю з вдовою “новоспеченого іконописця Рубльова”: “Заслуга Александра Прокофьевича в том, что он первый сделал эту эмблему и уже более 80 лет она, очень легкая, оригинальная, существует, не теряет своей привлекательности…  К тому же она (літера “Д”) загнана в ромбик, отчего очень хорошо смотрится и не стареет. Значки других обществ утяжелены, громоздки. А оказывается, ничего не надо. Вот тот случай, когда в простоте – гениальность…

За созданную эмблему благодарили Александра Прокофьевича очень многие спортсмены-динамовцы. В его доме и по сей день хранится динамовский вымпел с буквой “Д”, на котором рукой футболиста СССР №1 Льва Яшина написано: “Александру Прокофьевичу Борисову, автору динамовской эмблемы, которая голубела на вратарской рубашке, когда я защищал ворота сборной мира в Англии. Лев Яшин”. 

Що ще можна сказати? Та просто вже краще й не скажеш. Зробили з рядового, так і хочеться сказати – “бідного, ні в чому не винуватого” футболіста чергову ікону та й ще одну з нескінченних легенд, тобто брехні.

Пробачте, але це саме так, бо якось, переглядаючи в Інтернеті усілякі раритетні знаки ще за часів “царя-батюшки”, автор цих рядків наштовхнувся на ювілейний шикарний знак до 50-річчя існування Мінгрелського 16-го гренадерського Його Імператорського Височества Великого Князя Дмитра Костянтиновича полку, виготовлений Монетним двором Російської імперії. Звісно, одразу кинулась в очі схожість обрису літери “Д” на знаку до такої відомої усім динамівської літери. А коли пошук заглибився до розгляду усієї загальної інформації  щодо цього полку, то сумніви одразу відійшли на другий план. Поглянувши на самі металеві накладки, які застосовувалися на погонах рядового складу та еполетах офіцерів полку та взагалі на зображення форменого одягу, без жодних сумнівів можна зробити лише один висновок – динамівська емблема була, якщо не казати, вкрадена, то однозначно “запозичена” саме з емблеми цього полку, що символізувала першу літеру імені князя Дмитра Костянтиновича Романова.  

Ось така дійсність і нікуди від цього не подінешся. Звісно, кожний бажає знайти в історії своїх улюбленців щось дуже цікаве, незвичне й витончене. І це зрозуміло, бо це приємно чути й співчувати себе причетним до чогось великого й особливого. Але будувати історію на брехні та й ще в наші часи, це вже якось гидко й принизливо. Та що поробиш, адже це не перша і, безумовно, не остання з розвінчаних “совкових” легенд. Складається навіть таке враження, що без брехні в радянські часи й не мислилося існування. Та й зараз це підтверджується з боку північного нашого сусіда – “старшого” брата та й ще до того ж “великороса”.

Звинувачувати в плагіаті чи крадіжці напевно ж ні в чому не винного футболіста було б, звісно, несправедливо. В ті часи усі так робили, до того ж він і не замислювався що хтось колись зробить його “винахідником” й припише те, про що він ніколи навіть і не мислив. Можливо його хтось наштовхнув на це, показавши як зразок чудове зображення літери “Д” ще за часів “проклятого імперіалізму” на погонах “ворогів”. Є припущення, що щира порада щодо спрощення емблеми створеного товариства йшла зверху від колишніх командуючих Мінгрельським полком, наприклад, видатного радянського воєначальника  Б.М.Шапошнікова – маршала Радянського Союзу, який був особистим приятелем не тільки Й.Сталіна, але товаришував і з Ф.Дзержинським, і з В.Менжинським. Або від ще одного командуючого цим полком царської армії – К.Л.Гільчевського, відомого за його книжкою 1928 року видання під назвою “Боевые действия второочередных дивизий в мировую войну”. Або взагалі від будь кого, хто цікавився геральдикою чи фалеристикою.

 

                                                                                     Анатолій Коломієць

 

Коментарів: 1

  1. Парадніков Віктор Олександрович

    Дякую за цікаву,дуже корисну та інформативну статтю!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *