Вітаємо!
81d7959d6ac82061e9b059ba05e22fc8_L

В цьому році саме 1 березня відмічає своє 75-річчя з дня народження один з найвідоміших українських футболістів, заслужений майстер спорту СРСР – гравець та екс-тренер київського “Динамо” Йожеф Сабо, хоча й народився він 29 лютого, у високосному 1940 році

 
 
 
 
Шановний Йожефе Йожефовичу!
Прийміть від Федерації футболу м. Києва
найщиріші вітання з Днем народження!
Від усього серця бажаємо Вам ще довгих-довгих років життя,
доброго здоров’я, злагоди та благополуччя,
а от невичерпної енергії у Вас завжди було достатньо!
Щастя Вам, радості та добра!
8

  САБО Йожеф Йожефович - півзахисник, центральний захисник, тренер (зріст 175 см), у друкованих виданнях ім’я та по батькові часто вказано – Іосиф Іосифович, угорець за походженням (на угорс. мові – Szabó József).

Заслужений майстер спорту СРСР (21.01.1967 р. – знак №1656), майстер спорту міжнародного класу (11.08.1966 р. і повторно 16.08.1972 р.), майстер спорту СРСР (1960 р.), один з найсильніших півзахисників радянського футболу за всі роки. Заслужений тренер України.

Народився 29 лютого 1940 р. в м.Унгвар (Угорщина, нині м.Ужгород), у паспорті вказана дата народження – 1 березня.

У футбол почав грати 1954 р. в Ужгороді в команді хлібокомбінату на першість міста (перший тренер – Золтан Степанович Дьйорфі), потім грав в “Хіміку” Калуш 1957 р. (по серпень) нападником у чемпіонаті УРСР серед колективів фізкультури. З вересня 1957 р. по травень 1959 р. в “Спартаку” Ужгород як півзахисник у чемпіонаті СРСР по класу “Б”. З червня 1959 р. по 1969 р. в “Динамо” Київ (перший матч 1.06.1959 р. – товариський з англійським “Тоттенхем Хотспур” Лондон). З липня 1963 р. був дискваліфікований на 1 рік за грубу гру на полі, в лютому 1964 р. дискваліфікація замінена на умовну. 1968 р. був дискваліфікований за відмову грати у збірній СРСР. 1970 р. грав у “Зорі” Ворошиловград (нині – Луганськ), а в 1971-72 рр. в “Динамо” Москва.

У вищому ешелоні чемпіонатів СРСР провів загалом 317 матчів, забив 51 гол: за “Динамо” Київ – 246 матчів, 42 голи, за “Динамо” Москва – 44 матчі, 3 голи і за “Зорю” Ворошиловград – 27 матчів, 6 голів.

У європейських кубках зіграв загалом 18 матчів, забив 2 голи: за “Динамо” Київ – 11 матчів, 1 гол (Кубок європейських чемпіонів – 6 матчів і Кубок володарів кубків – 5 матчів, 1 гол) і за “Динамо” Москва – 7 матчів, 1 гол.

Входив до складу збірної СРСР у 1965-68, 1971-72 рр. – 41 офіційний міжнародний матч, 8 голів (“Динамо” Київ – 35 матчів, 7 голів і “Динамо” Москва – 6 матчів, 1 гол) і 35 товариських матчів, 8 голів (“Динамо” Київ – 32 матчі, 7 голів і “Динамо” Москва – 3 матчі, 1 гол). Перший матч за збірну СРСР провів 3.10.1965 р. – товариський зі збірною Греції. Був кандидатом до збірної СРСР 1962 р. Входив до складу збірної СРСР на Чемпіонаті світу 1962 р. Учасник Чемпіонату світу 1966 р. (4 матчі), Олімпійських ігор 1972 р. (5 матчів, 1 гол), учасник відбіркових матчів Чемпіонату світу 1966 р. (2 матчі, 1 гол), Чемпіонатів Європи 1968 р. (6 матчів, 3 голи) та 1972 р. (1 матч), Олімпійських ігор 1968 р. (2 матчі). Входив до складу олімпійської збірної СРСР 1963 р. (7 матчів, 1 гол).

Був капітаном збірної СРСР 1968 р.

Досягнення: півфіналіст Чемпіонату світу 1966 р. (володар бронзової медалі), бронзовий призер Олімпійських ігор 1972 р., фіналіст Кубка володарів кубків 1972 р., чемпіон СРСР 1961, 1966, 1967 і 1968 рр., другий призер чемпіонатів СРСР 1960, 1965 і 1969 рр., володар Кубка СРСР 1964 і 1966 рр. Входив до символічної збірної України ХХ століття (за референдумом газети “Український футбол”) 2000 р. В офіційних списках “33-х найкращих” СРСР був під №1 1965 і 1966 рр., під №2 1961 і 1962 рр., входив до списку 1967 р. В офіційних списках “33-х найкращих” УРСР був під №1 1961, 1965 і 1966 рр.

Працював тренером футбольної школи “Динамо” Київ, 1977 р. був головним тренером “Зорі” Ворошиловград, 1978 р. (по червень) – СКА (Спортивний клуб армії) Київ, з червня 1978 р. по липень 1979 р. – “Дніпро” Дніпропетровськ. У 1989-93 рр. працював директором спорткомплексу тресту “Буддеталь” у Києві. 1992 р. (з липня до листопада) – начальник команди “Динамо” Київ, у листопаді-грудні в.о.головного тренера “Динамо” Київ (3 матчі), з грудня 1993 р. по 1994 р. знову головний тренер цієї команди (34 матчі). 1994 р. (з вересня) головний тренер національної збірної України (2 матчі). З липня 1995 р. по листопад 1996 р. знову головний тренер “Динамо” Київ (49 матчів). З 1996 р. по грудень 1999 р. знову головний тренер національної збірної України (загалом 34 матчі). У 2000-04 рр. віце-президент ФК “Динамо” Київ, 2002 р. входив до Ради Професійної футбольної ліги (ПФЛ) України, деякий час у сезоні 2004/05 рр. та з кінця вересня по жовтень 2007 р. був знову головним тренером “Динамо” Київ (залишив цю посаду за станом здоров’я – 3 жовтня був серцевий напад). 2009 р. був заступником голови комітету національних збірних Федерації футболу України.

Досягнення: під його керівництвом “Динамо” Київ було чемпіоном України 1993/94 і 1995/96 рр., володарем Кубка України 1995/96 та 2004/05 рр.; за його участю “Динамо” Київ було чемпіоном України 1992/93, 1994/95 і 1996/97 рр., володарем Кубка України 1992/93 рр. Кращий тренер України 1998  р. (лауреат загальнонаціональної програми “Людина року – 98″).

З 1986 р. по червень 1992 р. був організатором, тренером і капітаном команди ветеранів “Динамо” Київ, входив до складу збірних ветеранів СРСР і УРСР 1991 р., грав за збірну ветеранів СРСР 1989 р. в Аусбурзі (ФРН) зі збірною “зірок” світу (на допомогу постраждалим від землетрусу у Вірменії).

Закінчив Київський Державний університет (факультет журналістики), якийсь час працював спортивним оглядачем газети “Правда України”.

За вагомий особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту нагороджений орденами України “За заслуги” І-го ступеню (1.12.2011 р.), ІІ-го ступеню (12.10.2004 р.) та ІІІ-го ступеня (15.10.99 р.) – повний кавалер цієї нагороди.

Інформація надана Анатолієм Федоровичем Коломійцем

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *